На запыт знайшлося 2779 артыкулаў

  1. 261
    увлечённый
    1. (втянутый) уцягнуты, зацягнуты; (захваченный) захоплены; (унесённый) занесены; (уведённый) заведзены
    2. перен. (восхищённый) захоплены; (очарованный) зачараваны; (пленённый) прываблены; см. увлечь
  2. 262
    увлечь совер.
    1. (утащить) уцягнуць, зацягнуць; (захватить) захапіць; (унести) занесці, панесці; (увести) завесці; (направить) накіраваць
    волны увлекли лодку в море хвалі занеслі (панеслі) лодку ў мора
    камень увлёк за собой при падении массу песка камень захапіў з сабой пры паданні масу пяску
    мечты увлекли его в будущее мары занеслі (завялі) яго ў будучыню
    2. перен. (восхитить) захапіць; (очаровать) зачараваць; (пленить) прывабіць
    работа увлекла его работа захапіла яго
  3. 263
    увлечься
    1. захапіцца
    2. (влюбиться) закахацца (у каго), захапіцца
  4. 264
    увод муж.
    1. адвод, -ду муж., звод, род. зводу муж.
    2. (похищение) выкраданне, -ння ср., выкрадванне, -ння ср.; (кража) крадзеж, род. крадзяжу муж.
    свадьба уводом уст. вяселле з выкраданнем
    3. тех. адхіленне, -ння ср.
    увод сверла адхіленне свердла
  5. 265
    уводить несовер.
    1. весці; (выводить) выводзіць; (отводить) адводзіць; (заводить) заводзіць
    2. разг. (похищать) красці; (сводить) зводзіць; (отбивать у кого-либо) зводзіць, адбіваць; см. увести
  6. 266
    уводиться страд.
    1. весціся; выводзіцца; адводзіцца; заводзіцца
    2. красціся; зводзіцца, адбівацца; см. уводить
  7. 267
    увоз муж. вываз, -зу муж.; адвоз, -зу муж., звоз, род. звозу муж.; (похищение) выкраданне, -ння ср., выкрадванне, -ння ср.; (кража) крадзеж, род. крадзяжу муж.
    свадьба увозом уст. вяселле з выкраданнем
  8. 268
    увозить несовер.
    1. везці; (вывозить) вывозіць; (отвозить) адвозіць; (завозить) завозіць
    2. (похищать) красці; (свозить) звозіць
  9. 269
    увозиться страд.
    1. везціся; вывозіцца; адвозіцца; завозіцца
    2. красціся; звозіцца; см. увозить
  10. 270
    уволакивать несовер.
    1. разг. валачы; звалакаць, звалакваць; (выволакивать) вывалакаць, вывалакваць; (в сторону) адвалакаць, адвалакваць; (заволакивать) завалакаць, завалакваць
    2. (красть) прост. красці, цягнуць
  11. 271
    уволакиваться страд.
    1. валачыся; звалакацца, звалаквацца; вывалакацца, вывалаквацца; адвалакацца, адвалаквацца; завалакацца, завалаквацца
    2. красціся, цягнуцца; см. уволакивать
  12. 272
    уволенный звольнены; вызвалены; см. уволить 1
  13. 273
    уволить совер.
    1. звольніць, мног. пазвальняць; (освободить) вызваліць, мног. павызваляць; см. увольнять
    2. (избавить) уст. збавіць, пазбавіць; (освободить) вызваліць
    увольте меня от его посещения збаўце (вызвальце) мяне ад яго наведванняў
  14. 274
    уволиться звольніцца; (освободиться) вызваліцца
  15. 275
    уволоченный, уволочённый
    1. звалочаны; вывалачаны; адвалочаны; завалочаны
    2. украдзены, сцягнуты; см. уволочь
  16. 276
    уволочить совер. прост. см. уволочь
  17. 277
    уволочь совер.
    1. разг. павалачы, звалачы; (выволочь) вывалачы; (в сторону) адвалачы; (заволочь) завалачы
    2. (украсть) прост. украсці, сцягнуць
  18. 278
    уволочься прост. звалачыся, павалачыся
  19. 279
    увольнение звальненне, -ння ср.; (освобождение) вызваленне, -ння ср.
  20. 280
    увольнительный: увольнительный билет білет аб звальненні (на звальненне), адпускны білет
    увольнительное свидетельство пасведчанне аб звальненні (на звальненне); (временное) адпускное пасведчанне
    увольнительная записка запіска аб звальненні (на звальненне), адпускная запіска

Паведаміць пра недакладнасьць